Стягнення аліментів із боржників, що проживають за кордоном

Питання стягнення аліментів є актуальними завжди. Всупереч поширеній думці деяких недобросовісних батьків, що «війна все спише», аліменти треба платити і під час війни. Однак, у зв’язку із збільшенням числа українських біженців на території іноземних держав, ще більш актуальним стали питання щодо стягнення аліментів за кордоном. Адже доволі часто платник має офіційне працевлаштування, але вперто не бажає сплачувати аліменти. Знову розчарую усіх недобросовісних та дам надію тим, кому це важливо – усе можливо та є відповідні процедури. Про них – у наступному матеріалі.

Правова основа

Особливістю стягнення аліментів за кордоном є те, що воно врегульовано не лише законодавством України, але і міжнародними договорами та іноземним законодавством держави, де вирішуються відповідні питання.

Відтак, конкретний спосіб стягнення аліментів буде залежати від того, чи має Україна укладений міжнародний договір із державою, де проживає та працює боржник по аліментам. Але, навіть відсутність такого договору не є проблемою, адже існують процедури визнання та виконання рішень українських судів на території інших держав. Про це трохи далі.

Зокрема, для України є чинною Конвенція про стягнення аліментів за кордоном від 20.06.1956. Перелік держав, для яких вона є чинною, ви можете перевірити за цим посиланням. Відтак, якщо боржник по аліментам проживає у одній із цих держав, сміливо можете застосовувати цю Конвенцію при вирішенні вашого питання.

З метою реалізації положень Конвенції наказом Мінюсту від 29.12.2006 №121/5 затверджено Інструкцію про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном

Ця інструкція деталізує вимоги Конвенції та встановлює конкретний порядок дій для стягувачів аліментів.

Які є варіанти дій?

Все залежить від конкретної ситуації, але найбільш типові дві:
а) На користь стягувача вже прийнято та набрало законної сили рішення українського суду про стягнення аліментів.
б) Стягувач лише має намір звернутись до суду щодо стягнення аліментів.
Відповідно, розглянемо кожен з випадків.

Український суд стягнув аліменти: що далі?

За загальним правилом, рішення українського суду може бути визнане та виконане на території іншої держави. У такому випадку порядок дій залежить від того, чи є з конкретною державою договір про те, як виконувати рішення судів.

Логічно, що коли такий договір є, то ми діємо відповідно до його положень. Розглянемо на прикладів вищезгаданих Конвенції та Інструкції.

Стисло ваш порядок дій виглядає наступним чином:

1. Складаєте клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, форма якого затверджена у додатку №2 до Інструкції.
До клопотання додаються належним чином оформлені судом, що виніс рішення, такі документи:

а) копія судового рішення;
б) довідка про те, що рішення набрало законної сили;
в) довідка про часткове виконання або невиконання рішення на території України;
г) довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, та копії документів, що це підтверджують, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні;
ґ) копія протоколу судового засідання (або журналу судового засідання), під час якого справу про стягнення аліментів було розглянуто по суті;
д) фотокартка стягувача.

2. Окрім примірника клопотання та доданих до нього документів українською мовою, треба подати їх переклад мовою тієї держави, на території якої буде вирішуватись справа про стягнення аліментів.

3. Клопотання разом з документами подається до Міністерства юстиції України через будь-яке територіальне управління юстиції. Звертаю увагу, що Інструкція не ставить вимоги, що клопотання має бути подано саме за місцем проживання заявника, а тому вважаю, що його можна подавати через будь-яке територіальне управління юстиції.

Надалі Міністерство юстиції України передає ваше клопотання до компетентного органу іноземної держави та окремо повідомлятиме про хід її розгляду.

Таке клопотання буде розглядатись за законодавством держави, куди його передано. Відповідно, у разі позитивного результату, виконання рішення також буде відбуватись за іноземним законодавством, а тому розглядати нюанси такого виконання у оглядовій статті неможливо.

Але що робити, коли між Україною та іншою державою не укладено договору ні про стягнення аліментів, ні про визнання та виконання рішень судів?

Як правило, у таких випадках у хід вступає принцип взаємності.

Це означає, що рішення українського суду може бути визнано та виконано на території іноземної держави у випадку, якщо Україна також визнає та виконує рішення судів такої держави на своїй території.

Тобто, при підготовці таких заяв дуже важливо знайти прецеденти судових справ, коли українські суди визнавали та допускали до виконання рішення суду відповідної держави. Але, якщо таких знайти не вдасться і ви є першою ластівкою – не слід опускати руки. Треба створювати прецеденти!

Також слід зважати, що при підготовці заяви до іноземного суду, скоріше за все, слід скористатись не лише послугами українських юристів, але іноземних, які допоможуть скласти заяву згідно вимог іноземного законодавства. Ну, або звернутись до наших фахівців, які мають досвід співпраці із колегами із відповідної держави.

Якщо ви лише маєте намір стягнути аліменти

Знову повторимось – ваш порядок дій буде залежати від того, чи укладено між Україною та конкретною державою договір щодо стягнення аліментів.

Повертаємось до прикладу Конвенції та Інструкції., що визначають наступний алгоритм:

1. Складаємо заяву про стягнення аліментів за кордоном на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном відповідно до форми, що затверджена у Додатку №1 до Інструкції.

З урахуванням вимог статті 3 Конвенції заява чи додатки до неї повинні містити таку інформацію та документи:

а) повне ім'я відповідача (боржника), дату народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу, його місця проживання протягом останніх п'яти років, рід занять і місце роботи, фотокартку (за наявності);
б) відомості про фінансові та сімейні обставини відповідача, у тому числі інформацію про належне йому майно;
в) відомості про фінансові та сімейні обставини позивача (заявника), у тому числі довідку про доходи;
г) засвідчену копію документа, що підтверджує ступінь родинних зв'язків між відповідачем та особою, на користь якої вимагаються аліменти (наприклад, свідоцтва про народження, рішення суду про встановлення батьківства тощо);
ґ) фотокартку позивача;
д) будь-яку іншу інформацію, що може сприяти встановленню місцезнаходження відповідача (боржника) чи виконанню клопотання, або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна;
е) нотаріально засвідчене доручення, яке уповноважує орган, що приймає, відповідної Договірної Сторони діяти від імені позивача, або інформацію про будь-яку іншу особу, уповноважену діяти від імені позивача.

2. Окрім примірника заяви та доданих до неї документів українською мовою, треба подати їх переклад мовою тієї держави, на території якої буде вирішуватись справа про стягнення аліментів.

3. Заява разом з документами подається до Міністерства юстиції України через будь-яке територіальне управління юстиції. Звертаю увагу, що Інструкція не ставить вимоги, що заява має бути подана саме за місцем проживання заявника, а тому вважаю, що її можна подавати через будь-яке територіальне управління юстиції.

У такому випадку, Міністерство юстиції України передає вашу заяву до компетентного органу іноземної держави та окремо повідомлятиме про хід її розгляду.

А що робити, коли відповідного міжнародного договору між Україною та конкретною державою немає?

У такому випадку ми напряму подаємо позов (заяву) до іноземного суду. Оскільки вимоги та порядок подачі такої заяви будуть встановлені законодавством відповідної держави, бажано звернутись до іноземних юристів або їх українських колег, які мають відповідні знання та досвід щодо взаємодії із іноземними судами конкретної держави.